Лумшори

Лумшори (укр. Лумшорі; уг. Ronafured) — гірське село Перечинського району Закарпатської області України. Розташовано на відстані 52 км. від обласного центру — м. Ужгорода і 30 км. від райцентру — Перечина. Затиснуті засніженими гірськими схилами і стрімкими водоспадами, Лумшори немов охороняють себе від навколишнього світу. Попереду — лише гори і небо. В селі протікає річка Туричка.

У Лумшорах живе приблизно 60 людей, переважно літніх. Село славиться в Закарпатті турбазами, готелями і зеленими садибами. В селі розташовані 2 колиби та один ресторан.

Поблизу села є однойменне урочище, а в ньому водоспад із такою ж назвою. Вода із завзятістю, якій можна позаздрити, мчить сюди з полонины Руна (Рівна, 1479 м.), а в ущілині Лумшор ділиться на два потоки.

Полонина Руна (Рівна) — найбільша полонина Українських Карпат — комплекс високогірних альпійських лугів, висота яких досягає 1479 м. над рівнем моря, а площа 1100 га.

Але особлива цінність Лумшор — це мінеральні води. На території ЛОК «Полонина» є свердловина № 91 та великий басейн з сірководневою водою, в якому вона навіть за великої спеки буде прохолодною. Мінеральна вода подається з глибини 157 м. Належить до слабосульфідних, слабовуглекислих маломінералізованих гідрокарбонатних холодних вод Сернозольського типу.

В долині села Лумшори знаходиться чимала кількість чанів, біля турбази «Полонина», де е свердловини вони з сірководневою водою, а безпосередньо на території села чани на травах.

Фото чан

Лумшо?рські водоспади — група водоспадів в Українських Карпатах, у Перечинському районі Закарпатської області. Водоспади розташовані за 3,5 км на північний схід від села Лумшори, на річці Туричці (притока Тур'ї), неподалік від північно-західних схилів Полонини Рівної.

Найбільші Лумшорські водоспади: Соловей, Буркач, Давір (Партизан), Переступень та Крутило.

Самий нижній водоспад, який знаходиться найблище до турбази – Соловей. При високій воді, вона стікає не тільки по жолобу а і по самому каменю – схожий на краба.

Другий водоспад вище по течі, невеликий. Вода по ньому сходить із притока, висота біля двох метрів. Його називають Буркач.

Третій-найбільший і найгарніший це – Давір, за радянських часів його називали Червоним партизаном. Висота його близько 5 метрів, в залежності від рівня води. Біля водоспаду е галявина, на якій зазвичай пікнікують приїзжі.

Четвертий водоспад – Переступень складеться з декількох каскадів, біля його берегів знаходиться альтанка для відпочинку та пікніків.

Пятний водоспад, в урочище Кічера – Крутило. Знхаодиться він біля верхньої турбази. Висота близько трьох метрів. 

Історія

Село має давню історію. У Лумшорах із 1600 р. працює самий древній курорт Закарпаття на базі сірководневого мінерального джерела. Тут були встановлені дерев'яні ванни. Холодну мінералку люди наливали в дерев'яні корита і кидали в них розжарені на вогні камені. Після цього стрибали у воду.

Коли в сусідніх Тур’їх-Реметах побудували завод, на ньому відлили два 250-літрові чавунні чани. У них нагрівали мінералку і виливали в корита. Після першої світової війни чани були загублені та лише у 1970-у році один із них знайшли в потоці та відновили. Другий чан знаходиться у Віденьському музеї.

Зараз село формується як санаторно-туристична зона, відомо декілька мінеральних джерел і свердловин. Туристів приваблюють водоспади, рукотворне озеро під полониною, плавальний басейн ЛОК «Полоніна».

Цікаві місця та факти за Перечинщину

Полонина Руна

Полонина Руна – найбільша полонина усіх Карпат, вона представляє собою плато площею понад 1100 гектарів. На вершині збереглися залишки колишньої військової бази, від якої залишились ангари та командний пункт заввишки декілька етажів. Раніше з іншої сторони полонини була вишка та декілька поверховий будинок для персоналу бази, проте після розпаду СРСР їх розібрали і розтащили.

Недалеко від ангарів розташований пам’ятник учасникам партизанського руху в роки Другої Світової Війни.

До самої вершини з села Липовець іде дорога, вимощена бетонними блоками.

Якщо підійматись до Полонини Руни з Лумшор, то по дорозі можна побачити(від села близько години часу іти пішки) е комсомольске озеро. Озеро знаходиться на висоті 840 метрів над рівнем моря і зараз поросло водоростями, проте у радянські часи озеро чистили і на літо вивозили два дерев’яні човни.

 

Церка св..Василя Великого в с.Лікіцари

Церква була побудована з ялиці в XVII ст.., у 1748 році була перебудована та набула сучасного вигляду.

Дата, яка вказана на охоронній таблиці є 1748 рік, а на самому храмі ще е дата 1930 (на вкритій бляхою  дзвіниці) і 1980 рік..

Церква колись належала ченцям-василіанам. Зараз надлежить - селу.

Зведено святиню з ялинових брусів без жодного цвяха. Церква невеличка, компактна, розрахована на два десятки людей. по всьому периметру Василівської церкви проходить навіс. Підлога в храмі з рваних плит пісковику.

 

Пам`ятник листоноші

В селі Тур’я-Ремети, Перечинського району встановлений єдиний у світі пам’ятник листоноші, який був встановлений біля ста п’ятдесяти років тому. В ХІХ столітті в селі Туря-Ремети жив поштар, якого звали Теодором Фекете, який кожний день виходив з Турянської долини, щоб отримати і рознести листи по Перечинщині. Сумка поштаря була нелегка і одного разу взимку, переходячі замерзжу річку, провалився під кригу і почав тонути разом зі своїм грузом. Проте з останніх силі Фекета викинув сумку на берег, а сам загинув у гірському потоці.

В час, коли виповнилося 215 років з дня народження та 165 років з дня смерті Федора Фекете в перечині йому відкрили бронзовий пам’ятник.

 

«Жабячі лапки»

В селі Тур’я-Ремети е розповсюджена страва…яка на перший погляд не має бути стандартною для данного регіону, а саме «жаб’ячі лапки». За словами  декана туристичного факультета УжНУ, Федора Шандора, цю традицію до села завезли французи на початку ХІХ-го століття. Є версія, що у 1816 році після битви під Ватерлоо країни-переможці – Росія, Прусія, Австрія, Британія – вирішили з Франції вивезти всіх офіцерів наполеонівської армії, котрі згодом змогли б знову створювати бунти і стати причиною конфліктів проти повернення королівської династії. Оскільки найбільш віддаленим місцем Австрійської імперії було Закарпаття, то Австрія спрямувала французів сюди.

Місцева легенда свідчить, що серед виселенців трапився дослідник-кухар, учень знаменитого Огюста Еськофьє, котрий привіз із собою на згадку про рідну французьку кухню кілька французьких жаб і вже тут, на місці, схрестив їх з місцевими жабами. Нині ці жаби живуть у старому руслі річки Турички.

Тур’яреметівці кажуть, що їсти можна тільки жаб, упійманих до першої грози. Оскільки перша гроза десь у квітні, то саме у квітні настає той момент, коли у жаби вже приростає шкіра до м’яса.

Мешканці села переконані, що жаб’ячі лапки – джерело різних біологічно активних речовин, які різко підвищують чоловічу потенцію і продовжують життя.

Цікаві місця та дійства в радіусі Закарпатської області

Круглий рік в області проводяться національні гастрономічні та культурні фестивалі, серед них: Гуцульська бринзя, Берлибаський банош,  Золотий гуляш, Червоне вино, Молоде божоле, Волоські страви.

 

Місця, які варто відвідати:

-          Невицький замок
-          Мукачевський замок
-          Ужгородський замок
-          Синевирське озеро
-          Палац графа Шенборна(Чинадієво)
-          Винні подвали(смт.Середнє)
-          Водоспад Шипіт
-          Полонина Руна